Кандидатів – аж в очах рябить
Як же раціонально розпорядитися своїм голосом?
Кого та що обираємо? Хто має реальні шанси на перемогу? Як розпорядитися своїм голосом так, щоби він не пропав? Кому вигідне голосування „проти всіх”? Чи змінять вибори країну? Якими є суперечливі моменти в біографіях кандидатів? Відповіді на ці та інші питання спробував дати в інтерв’ю харківський політолог, кандидат історичних наук Олександр Романюк.
- Що означають вибори Президента 2010? Кого та що ми обираємо? До яких наслідків для України може призвести перемога того чи іншого кандидата? На цих виборах Україна обиратиме не просто свого Президента. Українці робитимуть стратегічний, цивілізаційний вибір. І не на найближчі п’ять років (конституційний термін повноважень глави держави), а на десятиліття вперед. По суті, ми визначатимемо, у якій країні далі житимуть наші діти й онуки. Чи стане Україна потужною європейською державою, з європейськими стандартами життя, яка рано чи пізно вступить до Євросоюзу. Чи буде вона внутрішньо українською, коли шанується українська мова, національні традиції, духовність, власна історична самобутність, а демократія та свобода є вищими цінностями. Чи, навпаки, – повернеться у сферу впливу Москви, ставши фактично, де будуть згорнуті всі демократичні процеси, а самі українці опиняться не тільки перед загрозою втрати самостійності, а й національної ідентичності взагалі.
- Хто є основними кандидатами? У кого найбільше шансів вийти до другого туру виборів?
На жаль, за законом зараз вже заборонено оприлюднення результатів соціологічних опитувань. Але всі без виключення політологи одностайні в думці, що перші два місця з великим відривом від інших кандидатів займуть Юлія Тимошенко та Віктор Янукович. Саме між ними, переконані фахівці, розгорнеться запекла боротьба у другому турі виборів. Водночас, у експертів є підозра, що Віктор Ющенко, шанси якого продовжити боротьбу – мінімальні, у другому турі підіграє Януковичу, закликавши виборців, насамперед, Заходу і Центру, відмовитись від участі в голосуванні, або проголосувати «проти всіх». Взамін, за інформацією деяких ЗМІ, Янукович пообіцяв Ющенкові посаду прем’єр-міністра. Саме тому останнім часом відсутня взаємна критика між командами цих двох кандидатів.
- Чому за посаду Президента йде така жорстка бійка? Адже згідно з конституційною реформою 2004 року ми живемо у країні парламентсько-президентської форми правління, тобто багато які повноваження належать парламенту, а вплив президента значно обмежений...
За нинішньої системи влади, після конституційної реформи 2004 року частина повноважень Президента дійсно передана Верховній Раді та Уряду. Тим не менше, глава держави всеодно залишається ключовою фігурою на владному Олімпі України. Мандат народної довіри дає Президенту право приймати принципові стратегічні державні рішення. Саме йому підпорядковується частина силових структур, вертикаль виконавчої влади, саме глава держави грає визначальну роль у формуванні зовнішньополітичного курсу, саме через механізм вето Президент може блокувати законодавчі ініціативи уряду та парламентської більшості. Цією прерогативою, до речі, сповна скористався Віктор Ющенко, поховавши не одну корисну ініціативу нинішнього Кабміну та Верховної Ради. Тому обирати наступного Президента треба з розрахунку на те, що він не буде конфліктувати з урядом, не блокуватиме його рішення, а також зможе знайти порозуміння з парламентською коаліцією. Тільки у цьому випадку Україна почне нарешті рухатись вперед. Тим більше, що змучене тривалим політичним хаосом суспільство вже давно чекає на сильного президента, який здатен навести елементарний порядок, зібрати всіх до купи і водночас вказати напрямок руху. До того ж, ментально український народ свої кращі надії пов’язує саме з Президентом.
- У виборчому бюлетені буде вісімнадцять кандидатів у президенти. Скажіть, будь-ласка, як тут зорієнтуватися? Як проголосувати так, щоб мій голос не пропав?
Не варто орієнтуватись на явних аутсайдерів чи маловідомих кандидатів. Голосувати треба за лідерів виборчих перегонів, тих, у кого є реальні шанси потрапити до другого туру. У даному випадку, мова йде про Юлію Тимошенко та Віктора Януковича. Віддавши голос за неї або за нього, можете бути певними, що Ваш голос точно не пропаде. Тим паче, що переважна більшість інших кандидатів тільки для того і йдуть на вибори, аби відтягти голоси від основних претендентів на президентський пост.
- Чому кандидати від демократичного табору не можуть висунути єдиного кандидата? Адже вони претендують на голоси одних і тих же виборців Заходу, Центру і Півночі, розпорошуючи їх при цьому. Що їм заважає домовитися, аби знову спільно протистояти Януковичу?
На превеликий жаль, цього разу ніхто не захотів взяти приклад з Юлії Тимошенко, яка у 2004 році, об’єктивно оцінивши власні тодішні можливості, зняла свою кандидатуру на користь Віктора Ющенка. На той момент у нього був вищий рейтинг, а відтак більше шансів перемогти ставленика режиму Кучми. Тимошенко це зрозуміла, а тому вирішила поступитись своїми амбіціями. В результаті, це допомогло демократам здобути перемогу. На сьогодні ситуація кардинально інша. У представників демократичного табору навіть думки нема зняти свої кандидатури та об’єднатись навколо найрейтинговішого кандидата (яким на даний момент є Юлія Тимошенко). Більш того, більшість з них роблять все, щоб її «втопити». Мотиви, якими при цьому керуються «патріоти», у кожного свої – від банального бажання заробити побільше грошей чи просто «засвітитись» до жаги продовжити своє перебування у великій політиці, отримавши від переможця за свої «послуги» високий пост (як, наприклад, Ющенко).
- Хто стоїть за закликами голосувати «проти всіх» або взагалі не йти на вибори? Кому це вигідно?
Всі заклики не ходити на вибори, голосувати проти всіх і т.п., які все частіше лунають з різних боків вигідні, насамперед, Віктору Януковичу. Адже не секрет, що найбільш сприйнятливими до таких гасел є розчаровані та зневірені виборці. До них сьогодні відносяться, головним чином, прихильники Віктора Ющенка 2004-го року. Вони живуть на Заході, Півночі та у Центрі України. Отже, чим менше виборців з цих регіонів прийде на дільниці, тим менше голосів отримає Тимошенко, а значить, тим більше шансів у головного регіонала здобути президентство. Тому Янукович найбільше зацікавлений у низькій явці. Особливо у другому турі. І той, хто закликає чи закликатиме людей не йти на вибори, є технічним кандидатом Януковича, який тим самим грає на його перемогу.
- Чому на вибори пішов Віктор Ющенко? Хіба він не розуміє, що з його рейтингом шансів залишитись на посаді – жодних?
Віктор Ющенко добре знає про свої справжні рейтинги і прекрасно усвідомлює, що продовжити боротьбу за посаду Президента у другому турі він не зможе. Але насправді він іде на вибори не за перемогою. Як відзначає більшість політологів, його справжня місія полягає у тому, аби допомогти Віктору Януковичу здолати Юлію Тимошенко.
- Хто з кандидатів зможе максимально швидко припинити той хаос, що відбувається сьогодні у політиці, та організувати нарешті злагоджену роботу всіх гілок влади?
Кожному зрозуміло, що Україна сьогодні як ніколи потребує наведення порядку. І, насамперед, у владі. Бо порядок у владі – це передумова порядку в країні загалом. У першу чергу, слід негайно відновити вертикаль управління державою, зруйновану конституційною реформою 2004 року. Найкоротший шлях до цього відкриває обрання Президентом Юлії Тимошенко. Адже у такому випадку і новий Президент, і вже існуюча коаліція в Раді, і чинний Уряд належатимуть до однієї команди, а відтак працюватимуть безконфліктно. В той же час Янукович не приховує своїх намірів відправити країну на позачергові парламентські вибори, бо інакше він не зможе сформувати свою коаліцію та уряд. Зрозуміло, що нові вибори ні порядку, ні злагоди, ні конструктиву у роботі влади не додадуть.
Один із основних кандидатів в Президенти в минулому двічі сидів у тюрмі за кримінальні злочини, хуліганство та пограбування. Як цей факт вплине на вибір людей?
Суспільство в цілому добре поінформоване про ці прикрі факти із біографії Януковича. Згідно опитування громадської думки, проведеного Центром Разумкова, 92% людей знають, що Віктор Федорович сидів. Більшість українців (57,5%) вважає, що особа, яка була засуджена за скоєння карних злочинів, не повинна мати права обиратися президентом. Однак, 30% кажуть, що така особа має право балотуватися в Президенти. В той же час відомо, що переважна більшість громадян із застереженнями ставиться до людей, що відбували покарання за кримінальні злочини. Про це свідчать результати опитування, проведеного Центром Разумкова ще восени 2004 року. Відповідаючи на запитання: «Чи віддали б Ви свою дитину до дитячого садка (школи), якби знали, що вихователька (вчителька) двічі була ув'язнена за кримінальні злочини?», 80% відповіли «ні», лише 7% дали позитивну відповідь, 13% вагалися з відповіддю. Якщо такій людині не довіряємо дітей, то хіба можна в такі руки віддати державу? В жодній країні цивілізованого світу не має глав держав та урядів, які б мали за спиною хулігансько-кримінальне минуле. Якщо Україна собі обере такого, то може потрапити в міжнародну ізоляцію.
- То як тоді прізвище нового Президента може вплинути на покращення чи погіршення міжнародного авторитету України? Кого з нинішніх кандидатів там найкраще знають і найбільше поважають?
Згідно Конституції, Президент представляє Україну на міжнародній арені, говорить від її імені. Відповідно, він повинен користуватись повагою і авторитетом серед світових лідерів, інакше країна не зможе повноцінно захищати свої національні інтереси за кордоном. Президентом України буде або Тимошенко, або Янукович. Що стосується чинного прем’єр-міністра, то вона вже давно налагодила успішні стосунки майже з усіма лідерами європейських держав. Має хороші контакти з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, президентом Франції Ніколя Саркозі, прем єром Польщі Дональдом Туском. Очолювана нею партія „Батьківщина” є членом Європейської народної партії, до якої входять 77 партій з 39 європейських країн. Причому партії-члени ЄНП знаходяться при владі в більшості країн Євросоюзу. З іншого боку, у Тимошенко склалися рівні робочі стосунки з Володимиром Путіним, що дозволяє їй налагодити господарські відносини між Україною та Росією, врегулювати низку болючих застарілих проблем, зокрема газових. По суті, можна розраховувати на те, що її міжнародна політика буде збалансованою, а міжнародний авторитет буде зростати. Що стосується Віктора Януковича, то про його візити у західному напрямку вже не чутно кілька років. Чи то він туди не хоче їхати, чи його не запрошують – сказати важко. Зате він регулярно відвідує Москву...Щойно від імені партія „Єдина Росія” про підтримку Януковича заявив одіозний україноненависник Костянтин Затулін. Може тому, що сьогодні ідеал російського державника – це дисциплінована людина з минулим у «погонах». Але аж ніяк не з двома судимостями, як Янукович. Путін, швидше за все, ніколи не вважатиме Януковича рівнею собі. Однак навряд чи відмовиться від послуг проросійськи налаштованого Януковича, якщо той стане Президентом. Тому, при Януковичі нас чекатиме виключно орієнтація на Росію, відтак покращення авторитету в очах решти світу – під великим питанням.
|
Вітаю Вас Гість | RSS
